Зійшлись обоє на багнетах:
Старий-старий і молодий.
В одного:—сину, з-під кашкета:
В другого:—батьку, одійди.
Зійшлись і стали на хвилину,
Схрестили поглядом на мить;
Кашкет мовчить і жде на сина,
А син осикою тремтить.
На перекошені обличчя—
Не біль, не втома: дикий сказ...
—Хоч-би вже швидче... Хоч-би швидче...
Хоч-би за раз...
І довго ждали-б два багнети,
(В очах кривавий перелив),
Та хтось із-заду з кулемета
Обох скосив.