Дорога

Ретельно тіні складено в штахети,
І над пустелищем степів,
Мов хвіст скаженої комети,
Огонь рахманних вечорів.

Упали тіні гострі осторонь,
Чіткіш лягли риски гілок,
И перехилились в темну просторінь
Кущі здичавілих зірок.

Іду, й дороги переламані,
Гнучись, плазують із-під ніг.
Так важко на жорстокім камені
Класти лінії твердих доріг.

Так важко на жорстокім камені
Шляхів вирізьблювати грань.
Невже і справді заважка мені
Дорога зустрічей і тиха путь розстань?

Дорога зустрічей і тиха путь розстань.
Людська дорога,— просто стелься,
Відбивши на холодних рельсах
Огні ночей і дотики світань!

І кожному іти тобою,
Людська дорого меж і мір,
І тягнуться над головою
Сліди скривавлених сузір.

І знатиму, куди іти,
І терени, що проходитиму.
Людському захвату неситому
Невже не вистава мети?

Не всі серця дадуться хробаку,
Не всі шляхи у круг закуто,
І проросте зелена рута
На жовтому піску.