Це тільки один сектор у різноманітній і кольоровій діяльності Василя Блакитного і знов таки дивно різноманітний та різноколірний Маленький томик “Поезій” Вас. Еллана, аж тепер виданий, вперше підсумовує ліричну творчість поета, дозволяючи скласти їй огляд. Уміщено там 45 невеличких п’єсок, до яких можна додати ще кілька з невикористаних при складанні збірки джерел. Час написання цієї півсотні поезій припадає на роки 1915-й—1924-й включно, виходячи з дат збірки дуже неповних. Отже поетична продукція надто небалакуча і свідчить про те, що Блакитний не часто дозволяв собі розкіш поетизування. Очевидно, він свідомо ставив свою поетичну діяльність на другий план, порівняльно до інших актуальніших од неї завдань. У нас немає відомостей про те, як ставився Вас. Еллан до власної поезії, за що саме вона йому правила. Загальне вражіння від читання відомих і невідомих поезій збірки однакове. Всі вони являють собою поетичне мислення для себе. Вони глибоко індивідуальні, аж ніяк не озираються на авдиторію і в той же час вони не індивідуалістичні. Їх сповнено красивим і м’яким завзяттям, де і своєрідно поєднуються мотиви революційного соціяльного запалу з естетичним милуванням.
Естетика Вас. Еллана полягає в тому, щоб завжди переховувати спокій, конче потрібний для перемоги. Треба завжди зберігати рівновагу. Психологію бойця переносить він і до поезії. Боєць повинен бути певний сам себе, у нього не може бути пригніченого “я”. Вас. Еллан інтелігент-революціонер, і сучасним поетам, що переробились на... чи просто народились такими інтелігентами-обивателями варто запозичили в Еллана почуття власної гідности. Між індивідуальністю та колективом немає і не може бути колізії.
Елланів мажор являє собою природне виявлення переможної рівноваги. А коли рівновагу порушується, її треба зараз же відновити, хай іноді штучно і надто свідомо — звідціля Елланів раціоналізм. Порушують високую, напружену рівновагу поетового надхнення різні сили, і пеперше це об’єктивні вороги пригніченої нації на початку творчости та пригніченої класи всіх націй скоро згодом. Поетичне відновлення тут порушеної рівноваги викликало до життя революційно-бойовий цикль поезій, де поруч із українським “Повстанням” згадується “Париж і Лондон... Вашінгтон”, як “льохи, де скніють динаміти”, як арену майбутніх переможних революцій.
Друга ворожа сила то пасивний опір у середині країни. Оточення, чуже революціонерові.
(78 ст.)
Змагатися з ним поетові важче, як з активним опором:
(79 ст.)
Рівновагу майже втрачено, про мажор ніби забуто:
(78 ст.)
Але за всяку ціну треба зберегти психологію переможця і —
(77 ст.)
Крім пасивно-ворожого непівсько-міщанського оточення, крім безвихідного непа (вираз М. Хвильового з передмови), що з нього вихід є лише в майбутнє, є і зараз своє, товариське коло
(64 ст.)
Можна спочити від надмірної самоексплоатації.
(78 ст.)
слухаючи, хоча б неокласичні мотиви вітру. Відпочинок одновлює рівновагу, і знов:
(69 ст.)
Поезія Еллана являє собою поезію мислення, але актуального, такого, що для нього думка є зброя і знаряддя. Їй не бракує емоціональности, але останню підпорядковано свідомій волі. Свідомо добрано і засвоєно, не порушивши безпосередности поетичного сприймання, основний тон творчости —
(31 ст.)
Під камертон цієї ще зовсім юнацької і надто простолінійної заяви доспівав Еллан до кінця.
Перед кінцем побачив він третього й останнього ворога: смерть і кинув у дивно глибокій поезії “Останнього” надлюдський заклик — перемогти й його —
(48 ст.)
Кличе до себе сьогоднішнього, вищого:З огидою згадує, що колись любив
І запитує в сучасної смертної людини:
— Чуєш ти,(49 ст.)
В образі смерти немає жодної містичної риси, немає навіть абстрагування, як в Йогансена (“і тільки смерть, як раніш жертиме гірших і ліпших, останній тиран в океані комуни”). Останній тиран то є тільки наша нікчемність, через яку треба революційно переступити, останній ворог—то ти сам!
Світогляд революційносте виходить у Вас. Еллана поза суто-соціяльі рямці, і походження свого запалу вбачає він у тому безвіччі, де
(66 ст.)
Від прамавпи до надлюдини все той же червоний шлях під марші, по землі і єдине гасло:
(99 ст.)
Чи вдалося Елланові дати цілком нові зразки справді об’єктивної лірики, лірнки колективу, маси? Нам здається, що В. Коряк, висловивши таку думку (Культура і побут, ч. 49 від 5/ХІІ 1926 р.), надто високо оцінює активну ролю революційної інтелігенції в будуванні пролетарської культури. Еллан не остаточно зірвав рямці буржуазної індивідуальної, індивідуалістичної лірики. Не такі ми ще багаті, щоб одкидати з буржуазної спадщини корисні нам елементи. В галузі поетики Еллан твердо і за всяку ціну, навіть за ціну художности, додержує ідеологичної непохитности і в той же час він цілком вільно та непримушено поводиться з усіма формальними поетичними засобами. Знаючи, що власної пролетарської форми в мистецтві його клас ще не виробив, він свідомо провадить еклектичні художні експерименти, так звані шукання.
“Тут нема чого боятись закидів у “еклектизмеві” — “еклектична” наша економика, “еклектична” наша культура” пише Василь Блакитний до групи гартованців 11/III 1925 р. Отже й поетика Вас. Еллана еклектична і тільки стоїть на тому довгому шляху, яким можна вирватися з зачарованого кола еклектичних культурних форм. Шлях цей Блакитний визначає дуже просто: робота, учеба та втягнення у культуро-будівництво широких мас. Таким чином, треба до того, що маємо, багато чого додати і зовсім не треба ніякого самозречення. Вас. Еллан береже свою поетичну індивідуальність, він певний її гідности:
(51 ст.)
(73 ст.)
Його “Ми” являє собою колектив розвинених і різноколірних “я”.
Еллан-Блакитний, як індивідуальність. “Рух, посмішка, зосередженість... Бризки слів, згучний регіт, щира хлоп’яча жвавість, гострий мозок, жвава жестикуляція, гра інтонацій, виразна мімика, часто мінливе обличчя” (К. Гордієнко. Культура й побут, ч. 49).
Ритм його особистого життя, відданого колективній праці,— “повільних життєвих процесів не знала ця худорлява виснажена постать” (звідтіля ж) яскраво проходить і через усю його поезію. Ритм Вас. Еллана являє собою швидке чергування моментів пасивного сприймання з моментами активного зосередження.
Берімо приклад:
(45 ст.)
Красивий зразок згаданої ритмики бачимо в поезії “Повстання”, в першій частині, де чергується описи сонного міста (сприймання) з і відбитими подіями (зосередження). Друга частина поезії дає знов засвоєння і третя зосередження. Ритмику тут ми розуміємо синтетично, як рівночасне чергування змістових, образових і згукових моментів. Ритмична схема Елланових поезій бойового циклю відповідає загальній рефлексологичній схемі: подразнення—реакція на нього. Конкретизується вона, звичайно, в такій формі, що перші 2 рядки дають швидку і тому в вислові стислу орієнтацію серед ворожого оточення, друге двохрядків’я висловлює відповідь (реакцію) нападу або захисту на її наслідки. В поезії “На чатах”:
Остаточний куплет підсумовує наслідки описуваної боротьби і ритмично замикає чергування. Але він спиняє розгін ритму і справляє через те неприємне вражіння зриву. Спинено змістовий ритм—замісто безличної форми—“ми”, образовий — виникають зайві непідготовлені образи громів і розломів і згуковий — 2-складові римоїди замісто і 1-складових та інше (41 ст.). В поезії “Червоні зорі” маємо таку саме схему, яку можна позначити скорочено: С.П.—символи подразнень (2рядки) + С. Р.— символи реакції (2-х рядкові). Її повторюється тричі і замкнено кільцевими рямцями першої та останньої строфи. Перша:
В рямпях ритм змінено. Маємо спочатку міцні символи нападу (знов таки 2-х рядків), а потім уже орієнтації. Орієнтація в нових утворених усім процесом обставинах після перемоги, передбаченої в першій строфі і виконаної в останній:
Рефрен — “червоні зорі, зорі” підкреслює зміну вузької бойової перспективи:
Промерзло згадує Париж
Про дні кривавого терору
на нову, безмежно поширену і вільну.
Його графична форма на 2 рядки символізує затягнення орієнтації і перехід до супокійного милування. Всі символи реакцій активні, малюють напад. Отже Елланові пощастило утворити цілком своєрідну внутрішню форму для бойової переможної поезії, для революційної лірики. Задля цього він ґрунтовно переробив жанр традиційної символістичної поезії.
Ще один зразок — “Канонада”. Її, як і “Повстання”, поділено на 3 частини. 1-а символізує орієнтацію в ворожому оточенні, але повільну, чекання, ІІ-а реакцію захисту (за винятком перших двох рядків — орієнтаційних), III-я — нападу. Кожну строфу можна розглядати, як ритмичну одиницю. Хвилі ритму — подразнення, реакція—значно ширші, як у попередніх прикладах. У середині кожної хвиляди (термін В. Поліщука) маємо чергування емоціональних та інтелектуальних елементів. У першій частині чергується звичайним для Еллана двохрядковим порядком спостереження (емоціонально забарвлене) та розумування. Третя строфа I-го розділу:
Друга половина наведеного прикладу символізує теж реакцію на виявлені в першій подразнення, але не дії (як перед цим—захист, напад), а вибору. На виявленні реакції вибору побудовано дві характерні поезії:
“Слава календарю” і “Ранок”. Ще більше віддано місця словесним символам вибору, та більш затягається, повільнішає загальний ритм поезії:
(50 ст.)
Образовість згаданих обох поезій відповідно до їхнього загального ритму являє собою розтягнену суцільність, б. м. алегоричну. Тема “Слава календарю”: час—машина розвивається цілком алегорично. Тема “Ранку”: сонце —сходить полягає в подібному до алегорії розгортанні значіння метафоричного дієслова—сходить.
Сонце сходить і день приходить... протягне... розгорне... знесе... закутає... залоскоче... защемить... затисне... напоїть... .ударить ... розверне ... опече, заллє, затопить кров’ю. Реакція вибору потрібна для того, щоб від неї перейти до реакції дії, щоб зробити якийсь висновок і вчинок. В обох поезіях розгортання образовости спинено висновком. “Ранок” скінчено
Кінцівку надто розтягнено, починаючи від ...все одно—він наш цей день бадьорий на 15 віршів (рядків), і тому від вислову рішучого, підготованого всім попереднім розвитком наміру, візьмем все в свої важкі ми руки переходить вона до зайвого підкреслення бадьорої реакції стану і так цілком уже зрозумілої та й висловленої спочатку:
Сонце сходить ...
— Добрий ранок, сонце!
Схема загального ритму, побудованого на вислові реакції вибору надто проста: С. В. (довга хвиляда)→С. Д. (коротка).
Маємо дві хвиляди ритму, що з них перша розгортає символи реакції вибору і має досить одноманітну внутрішню ритмичну будову, а друга зосередковує в собі символи реакції дії, в наших прикладах висновку або рішучого наміру і має протилежну до першої ритмичну будову.
Цілком витримано схему СВ→СД в поезії “Весняні вибрики” і навіть послідовніше з психологичної точки погляду, а саме: С.П.→С.В.→С.П., тоб-то присвячено певну увагу тим подразненням (С.П.), які викликали змогу вибору поміж пропонованими порадами: впивай... візьми... підшукай.
В поезії “На 5-й рік” розглядається вибір поміж декількома неможливостями: не стану... не вчую... не гляну... і знов не стисну... не вчую. Вибір у минулому, а кінцівка, що висловлює висновок і дію, вся в сучасному:
—Кладе основи кам’яні
На місці вашої руїни.
В збірці Еллана мало поезій, побудованих на виявленні реакції стану. Лірику, як відділ поезії, і досі визначається за художнє виявлення особистих відчувань особи поета. Елланова лірика виявляє. І звичайно, не відчування, а поводження людини.
До поезії, де висловлюється вибір, близькі інтелектуальні, розумові поезії Еллана, з яких ми розглядали вище філософичну баладу “Останнього”. Сюди належить “Лист”, твір емоціонально-агітаційного призначення, потім дотепні — “Інтимна” та “Поеткомові”, а також “Ти—сам” і “На новому блокноті”. Остання поезія своєю філософичністю нагадує бойову думку “Останнього”.
Ритм усіх цих поезій швидчий, порівнюючи до поезії вибору, але теж подекуди затягнений, повільний. Чимале місце забирає в них вислів реакції стану, думку завжди перейнято емоціональністю. Побудовано їх на сполученні вислову реакцій вибору з реакціями стану С.В⥨С.С.
В “Листі” поет пропонує коханій вибір—чи то залишитися в любому колись, старому парку, чи йти з ним на клич життя в гущу, в райони. Прекрасно, з не аби-яким смаком першу можливість вибору забарвлено елегійним кольором:
Емоціональне забарвлення другої можливости, що вся в майбутньому, мажорне:
Кінцівка знов пропонує скласти вибір: прощай чи драствуй.
Суто-емоціональні, побудовані на вислові реакції стану, згідно з призначенням і традиціями буржуазної лірики, ці твори Еллана неоригінальні:
(82 ст.)
Сполучаючи вислови стану з висловами дії (С.С⥨С.Д.), Вас. Еллан досягає знов-таки суто-елланівської мажорної ритмичности: “Парк”, “Після Крейцерової сонати”. В ідиличному “Паркові” аж забагато і радісного стану й веселої дії та до того ж повно повітря, ялин і снігу (зовнішні подразнення). Його схема наближається до ідеальної формули С.П.→С.В.→С.Д.→С.С.
Епичні твори Еллана, вміщені при кінці збірки, являють собою, очевидячки, перші спроби нового для нього жанру. Агітка “Мітинг”:
— Еджевуду—війна,
Доброхемом його переможем.
“Балада про любов”, що нагадує то балади російського поета Тихонова, то українські бандитські оповідання. Фрагменти з комфутуристичної радіопоеми “Електра”.
Маємо наявні такі ступні поетичної реорганізації, проробленої для власної лірики, в Еллана: засвоєння інтернаціонально-комуністичної ідеології, утворення гідного її мажорного тону, утворення оригінальної внутрішньої форми, що могла б дзвеніти цим саме тоном.
Вас. Еллан успішно виконав свої завдання. Його винаходи що до внутрішньої форми, які ми поверхово розглянули, треба взяти за вихідну точку в справі утворення пролетарської поезії. Але шлях до нового великого стилю, що міг би цілком заступити ідеалістичні буржуазні і півбуржуазні стилі, на розв’язанні трьох перших завдань не зупиняється. Сучасна поетична думка колективно працює зараз, розв’язуючи четверте питання, що до нього тільки підійшов Вас. Еллан. Вона утворює замість одержаної в спадщину ідеалістичної власну матеріялістичну лексику. Успішне розв’язання цього питання відразу зліквідує поверхове вражіння еклектичности, яке справляє іноді Елланова поезія. В. Сосюра і В. Поліщук, що до лексики та сполученої з нею образовости, пішли далі за Еллана. В Еллановій лексиці чимало, особливо на початку, в молодих поезіях символістичних впливів, зчаста примітивно засвоєних:
Але на тлі ідеалістичної лексики під впливом мажору постійно проривається в Еллана нахил до утворення конкретного вислову. Як і в Тичини, в нього постійно змагаються дві мовні стихії.
Загалом його поезія додержує, переходового між символістичним і неореалістичним, імпресіоністичного стилю.
Надто загальна тематика Елланових поезій має походження від його півідеалістичної лексики. Сучасна поезія потрібує конкретної тематики. Згукова ритмика в Еллана традиційно-модерністична, похитується від метричних до акцентованих розмірів... Можна формулювати, які завдання залишив Еллан розв’язати новітній пролетарській поезії. Всі вони стосуються до зовнішньої форми-треба виробити матеріялістичну лексику, вільну згукову ритмику і гнучку, а точну архитектонику твору. Надто численні ознаки щирого мінору та всякої іншої невитриманости доводять, що розв’язувати новітні завдання треба на ґрунті нових, Елланових винаходів.